Вихователь-методист

ОДНІЄЮ З НАЙВАЖЛИВІШИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ТВОРЧОСТІ ПЕДАГОГА Є ТЕ,
ЩО ОБ’ЄКТ ЙОГО ПРАЦІ - ДИТИНА - ПОВСЯКЧАС ЗМІНЮЄТЬСЯ,
ЗАВЖДИ НОВИЙ, СЬОГОДНІ НЕ ТОЙ, ЩО ВЧОРА.
НАША ПРАЦЯ - ФОРМУВАННЯ ЛЮДИНИ, І ЦЕ ПОКЛАДАЄ
НА НАС ОСОБЛИВУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ, ЯКУ НІ З ЧИМ НЕ ЗІСТАВИТИ.
В.СУХОМЛИНСЬКИЙ

                                         Демченко Тетяна Володимирівна

Освіта:  вища педагогічна
Загальний  педагогічний стаж роботи:   12 років

На посаді вихователя-методиста  працює з 2010 року

 

У 2014/2015 навчальному році методична робота спрямована на реалізацію  наступних завдань:

  1. Активізувати роботу щодо формування елементарної компетенції з питань безпеки життєдіяльності у дітей дошкільного віку відповідно до вимог Базового компонента дошкільної освіти.
  2. Розпочати активне впровадження інноваційних підходів до організації творчої ігрової діяльності дітей .
  3. Продовжувати впроваджувати концептуальні засади інклюзивної освіти з метою забезпечення права кожної дитини на якісну дошкільну освіту.
  4.  Продовжити поглиблену роботу щодо формування зв’язного українського мовлення, використовуючи різні види діяльності дошкільників.

 

Вихователь-методист - педагогам
Консультація  "Роль художньої літератури в житті дошкільника"
Навіщо і для кого написана книжка? Перш за все, для небайдужих дорослих — батьків, бабусь, дідусів — тих, хто, дивлячись на сучасних дітей, не тільки хапається за голову і картає молоде покоління, а й хоче допомогти своїм дітям на­вчатися й отримувати при цьому задоволення; тих, хто хоче, щоб його дитина була інтелігентною, розвинутою, з перспекти­вами на цікаве майбутнє; тих, хто хоче сформувати позитивне ставлення до поезії, літератури, навчання.
Деякі батьки, віддавши свою дитину до дитячого садка, вважають, що тепер за її навчання відповідають педагоги, саме з них і треба суворо спитати, чому саме ця дитина не вміє виразно  читати вірші, не хоче їх запам’ятовувати. На цю тему вже багато чого сказано в періодичній пресі, популярній і науко­вій літературі.
Досить показовим прикладом є ситуація, яка періодично відбувається в дитячих садках, коли роздратована жінка ви­словлює претензії до вихователів; «З’ясувалося, що моя ди­тина не вміє читати». Найбільше здивування викликає саме «з’ясувалось», тобто до цього моменту мама не знала, що її дитина вміє, а що ні.
Якщо батьки не хочуть, щоб їхня дитина «пасла задніх», їм необхідно зрозуміти, що без їхнього втручання і допомоги результати будуть значно скромнішими. І не треба всю про­вину перекладати на вихователів . Дійсно, і вихователі  бувають різні, і програма стала складнішою. Але навіть найкращий вихователь не зможе зробити для дитини те, що можуть її власні батьки, сім’я. Тільки в поєднанні зусиль ДНЗ й родини полягає шлях до успішного навчання. Якщо бать­ки зможуть підтримати починання вихователя, особливо в тако­му напрямі, як читання, то позитивні результати виявляться досить швидко. Звичайно, така робота потребує витрат — ду­шевних, емоційних, часу, але це того варте.
Місце поезії в дитячому розвитку важко переоцінити. З давніх-давен пора дитинства супроводжувалася поетичним словом: від колискової до потіщки, від загадки до небилиці, від лічилки до дражнилки. У свій час материнську поетич­ну скарбничку поповнили творами, написаними за фольклор­ними мотивами й жанрами, найкращі дитячі поети: Наталя Забіла, Марія Познанська, Грицько Бойко, Платон Воронько, Андрій М’ястківський та багато інших. Поезія для дітей охо­пила різні теми, різні вікові категорії.
Вивчення віршів напам’ять розвиває пам’ять, уяву, мовлен­ня, мислення, почуття прекрасного, допомагає знайти внутріш­ню гармонію, підвищує рівень загальної культури. Особливість поезії полягає ще й у тому, що вона, подібно до музики, своїм ритмом, мелодикою впливає на емоційний стан людини, а це дуже важливо в сучасному досить агресивному світі.
Здавалося б, сучасні діти, маючи таке літературне багат­ство, мали б бути закоханими в поезію. На жаль, сьогодні   дошкільники не знають вірші та їх авторів, і не дуже люблять читати, а особливо запам’ятовувати напам’ять поетичні твори.
Ті, кому зараз 50-60 років, можуть пригадати, скільки тво­рів знали їхні бабусі напам’ять. І не обов’язково ці бабусі вчи­лися в гімназії. Навіть після двотрирічного навчання в школі при фабриці вони могли цитувати напам’ять велику кількість віршованих творів. А випускниці інституту шляхетних дівчат, за вимогами свого часу, повинні були знати близько 150 вір­шів напам’ять. І дійсно знали. Сьогодні мало хто з наших , су­часників  може похвалитися таким знанням. На жаль.
Проблема виразного читання віршів та їх заучування не нова. Педагоги як минулого, так і сьогодення, скаржаться, що учні читають монотонно та невиразно. Спираючись на до­свід попередників, вивчаючи досягнення сучасників, на запи­тання: «Чи можна навчити дитину виразно читати й заучува­ти вірші напам’ять?» можна впевнено відповісти позитивно. Звичайно, краще починати займатися з дитиною не тоді, коли всі зрозуміли наявність проблеми, а раніше. І в цьому допоможе  книга.
Мені подарунок зробила матуся,
Я світ відкривати з ним радісно вчуся.
Поезії збірку я радо відкрию —
На кожній сторінці живе якесь диво.
Сплітаються рими у творчому злеті,
У космос далекий мандрують планети.
Навчить мене книга не тільки читати,
Навчить мене мову свою цінувати.
Сказала матуся: «Будь, доню, щаслива.
І буде хай серце чутливе й вразливе.
Бо той, хто уміє красу цінувати,
Зуміє найважчі вершини здолати.
                                                       Дарина Лідіна

 

Вихователь-методист батькам

Як мотивувати дітей до мовленнєвого спілкування?

Успіх мовленнєвого розвитку дітей залежить від мотивації дітей і їхнього бажання працювати над своїм мовленням. Перетворити звичні мовленнєві вправи на веселі сюжетні розваги, вам допоможуть наші поради.

Запропонуйте дитині заплющити очі і уявити, що Ви разом опинились в цирку.

Дидактична вправа "Знайди   перший звук свого імені". Дорослий  показує  приклад і вдягає  яскравий  ковпак. Виділивши перший звук свого імені називає його. По черзі члени сімї також приміряють ковпачок. Останнім називає своє імя дитина і отримує яскравий ковпачок у подарунок.

Рухлива гра з інтелектуальним навантаженням "Слоненя". Для цієї гри Вам знадобиться ігашковий слоник та кільце або невеликий обруч.  Дорослий примовляє "Слону на хобот кільця надівай, слова зі звуком А ти називай". Дитина кидає кільце, називає при цьому, слова, що містять звук А. Гру можна повиторювати, використовуючи різні звуки.

Вправа "Віршик розкажи - і мене розсміши". Члени сімї та дитина по черзі розповідають жартівливі віршики, контролюючи свою вимову. Наприклад,

У сона болить нога

У сона болить нога

Слон сьогодні шкутильга

Госював комар у нього

Наступив йому на ногу (Г.Бойко)

Хто купатиметься?

Цебенить вода із крана

Набігає повнв ванна.

Для слона це? Бегемота?

Для дельфіна? Кашалота?

Ще біжить вода. Ще трішки...

В ній комар помиє ніжки. (О.Коваленко)

Рухлива гра з інтелектуальним навантаженням "Стрибунець"  Дитина стрибає на великому фітбольному мячі з ріжками стільки разів, скільки складів в сові, запропонованому дорослим.

Дидактитчна гра "Опиши тварину". Для цього Вам будуть потрібні ілюстрації тварин або іграшкові тварини. Дорослий повідомляє дитині, що ці тварини поспішають до цирку, просить зустріти їх та розповісти про них. Наприклад. Це -ведмідь. Він великий, коричневий. Живе у лісі. Ведмідь спить у барлозі. Їсть мед, ягоди, рибу, комах, полює на тварин.

Вправа на дихання "Жарти клоуна" Дорослий дає дитині гудки-"язички". Діти сильно дмухають у трубочки - так, щоб показався "язичок".

Бажаємо успіхів!

 

РЕКОМЕНДАЦІЇ ТА ПОРАДИ БАТЬКАМ

Десять правил для батьків

  1. Любіть свою дитину! Радійте з її присутності, приймайте її такою, яка вона є, не ображайте, не принижуйте, не підривайте її упевненості в собі, не піддавайте несправедливому покаранню, не позбавляйте своєї довіри.
  2. Охороняйте свою дитину! Учіть її азам збереження здоров’я. Захищайте від фізичних і душевних небезпек, навіть, коли треба, жертвуючи власними інтересами і ризикуючи власним життям.
  3. Будьте взірцем для своєї дитини! Прищеплюйте повагу до традиційних гуманних цінностей, самі живіть згідно з ними. Усві­домте самі поняття «гідність» і передайте дитині.
  4. Розмовляйте з дитиною українською мовою! Грайтеся з нею. Приділяйте дитині якомога більше часу, читаючи книжки, журна­ли, співаючи пісні, переглядаючи фільми для дітей, відвідуючи вистави, концерти, зоопарки, мандруючи рідним краєм.
  5. Працюйте зі своєю дитиною! Допомагайте їй, коли вона на­магається брати участь у роботі (вдома, у саду, на городі).
  6. Дозволяйте дитині набувати життєвого досвіду. Хай навіть не завжди безболісно, але самостійно!
  7. Покажіть дитині можливість і межі людської свободи! На­вчіть її стримувати нереальні та шкідливі бажання.
  8. Привчайте дитину бути слухняною, емоційно вихованою, обережною на дорогах і при користуванні інструментами!
  9. Чекайте від дитини тільки таких міркувань та оцінок, на які вона здатна в своєму віці, виходячи з рівня свого розвитку і життєвого досвіду!
  10. Надавайте дитині можливість таких переживань, які мати­муть цінність спогадів! Нехай спогади про материнську і батьків­ську любов- про щасливе дитинство зігрівають її все життя.